Ще трохи про віники

Віник – невід’ємний атрибут слов`янської лазні. Щоб отримати задоволення від масажу віником без шкоди організму, потрібно правильно підготувати віник до роботи. Як це зробити? Про це й йтиметься у цій статті.

Насамперед, необхідно пам’ятати, що свіжі та сухі віники вимагають різних підходів. Свіжий віник досить сполоснути теплою водою, тоді як сухий потребує додаткової пропарки. Існує кілька способів запарювання сухих віників.

Перший – спочатку потримати в тазі з холодною водою протягом 20-30 хвилин, після чого злити холодну воду, залити гарячу (не окріп!) та залишити віник у гарячій воді ще на 5-7 хвилин.

Другий спосіб – за 20-30 годин до походу в лазню потримати віник у холодній воді.

Третій спосіб цілком прийнятний, якщо ви вже прийшли в лазню, не встигнувши замочити віник за всіма правилами. В цьому випадку віник опускається в ємність з окропом на 5-10 хвилин, при цьому ємність накривається кришкою.

Четвертий спосіб підійде для досвідчених любителів лазні – занурити віник у окріп на півтори-дві хвилини, потім вийняти, не обтрушуючи, піднести до кам’яниці і обережно струшувати вологу на каміння. В результаті такої процедури утворюється пара, яка і розпарює віник.

Поговоримо про різновиди віників та їхнє використання

Березові та дубові віники можна використовувати як сухі, так і свіжі. Березовий зазвичай використовується 1-2 рази, дубовий – 2-3 рази. Вільхові, горобинні, ясенові та інші віники з листяних дерев та чагарників використовують від одного до трьох разів залежно від стійкості листя до опадання. Кропивний віник, як і всі віники з трав’яних рослин, використовуються лише один раз. Найдовговічніші віники – хвойні, їх можна використовувати до 4-х разів, але, на відміну від листяних «побратимів», їх використовують виключно свіжими.

Настоєм, що залишається після запарювання віника, корисно мити голову – такі настої зміцнюють волосся, усувають лупу і благотворно впливають на шкіру голови. Також цими настоями можна поливати кам’янку для створення ароматної духмяної пари, корисної для органів дихання.

Найпоширеніше використання віника – «один лежить, інший парить». Однак паритися віником можна і самостійно. Починається процедура у положенні лежачи з погладжування ніг від стоп до стегон. Виконується 3-4 рази. При високій температурі віником рухати повільно, не відриваючи його від тіла, при низькій – рухи енергійніші, віник час від часу піднімають вгору.

Після ніг починайте обробляти віником живіт і груди, роблячи 5-6 погладжуючих рухів від стегон і вгору по бічним місцям тулуба, а потім 4-5 рухів поперек тулуба, переходячи до рук, роблячи 5-6 рухів віником від кисті до плечового суглоба. Після цього можна сісти та почати обробляти спину, шию, їх необхідно парити так само.

Після погладжування переходьте до стібання і виконуйте його в тій самій послідовності, що й попередня процедура. Для посилення ефекту масажу віником можна масажувати руками ті чи інші ділянки тіла.

Самомасаж віником має низку переваг. По-перше, ви самі контролюєте силу похльостування. По-друге, ви самостійно переносите віник із однієї частини тіла на іншу залежно від самопочуття. І, по-третє, ви самі визначаєте собі тривалість процедури.